Самоосвіта та самовиховання студента, їх значення в його
професійному зростанні. Психологічні особливості студентської групи та її
структура.
Самовиховання — це вищий етап
виховного процесу, процес цілеспрямованої роботи над розвитком і
самовдосконаленням людини від підліткового віку до зрілості.
Мета самовиховання досягається краще, якщо є, по-перше,
емоційна підтримка людей навколо, по-друге, – опора на позитивні емоції, тоді
навіть їхнє передчуття стає стимулом до виконання запланованого.
Самовихованню через визначення конкретної мети і завдань,
розв’язання яких підносить суб’єкта на новий рівень активності та
самореалізації, сприяє також критична самооцінка. Зовнішні стимули повинні
перетворитися у внутрішні спонукання. Самовиховання відбувається в тому разі,
якщо навчально-професійна діяльність студента набуває для нього особистісного
значення, життєвого сенсу. Лише при таких умовах намагання успішно оволодіти
професією викличе активність у зростанні себе як особистості.
Тенденції становлення особистості майбутнього фахівця в
умовах навчання у ВНЗ:
1)Соціалізація особистості майбутнього фахівця є
багатоаспектним явищем і детермінована низкою соціокультурних чинників:
ментально-духовна атмосфера сімейно-родинного середовища; особливості попереднього
освітньо-виховного простору; організація навчального процесу у вищому
навчальному закладі.
2)Упродовж навчання відбуваються суттєві зміни у структурі
самосвідомості студента: завершується процес професійного самовизначення, що
відображається у змісті та структурі його «Я-концепції». На основі
усвідомленої професійної моделі формується «Я-ідеальне» майбутнього фахівця.
3)Вдосконалюються, набувають «професійного характеру»
психічні процеси і стани, збагачується життєвий і професійний досвід, розвиваються
необхідні професійні здібності.
4)Підвищуються почуття обов’язку й відповідальності,
самостійність і самоконтроль, стають виразнішими індивідуальний стиль
і життєва позиція студента..
Студент педагогічного навчального закладу характеризується,
насамперед, професійно-педагогічною спрямованістю, цілеспрямованою підготовкою
до виконання професійних функцій у педагогічній сфері. Він сьогодні навчається,
щоб завтра самому навчати й виховувати дітей. Нині студент є учасником
педагогічного процесу, щоб завтра самому організовувати його в школі чи іншому
закладі освіти.
Психологічні особливості студентської
групи та її структура
Студентська група – спільність автономна й самодостатня.
Вона здатна сама вирішувати свої внутрішні проблеми, а її активність пов’язана
з соціальним життям факультету, університету, вирішенням проблем соціального
характеру (студентські будівельні загони, участь у роботі органів студентського
самоврядування тощо).
Студентська група формально-логічно характеризується як
первинна, реальна, мала група, офіційно створена (зовнішньо організована), яка
може вміщувати в себе й неформальні мікрогрупи. Вона створюється у вищому
навчальному закладі, що обумовлюється потребами управління (як і клас у школі,
група в дитячому садку).
Студент, звичайно, входить до складу різних соціальних груп.
Серед них:
студентська академічна група,
студентські наукові гуртки,
трудові студентські групи,
групи художньої самодіяльності та спортивні команди
побутові малі групи, які пов’язані з веденням домашніх справ
студентські групи, які виникають несанкціоновано на основі
особистих симпатій.
Студентів у групі поєднує:
спільна мета;
спільна навчально-професійна діяльність;
зв’язки ділового та особистісного характеру (активна участь
кожного студента в житті групи – хороша школа надбання належного досвіду жити й
працювати в будь-якому виробничому колективі);
однорідність складу групи за віком;
висока поінформованість один про одного (і про успіхи, і про
особисте життя);
високий рівень самоврядування;
обмежений час існування.
У структурі
студентської групи є дві підструктури:
1)офіційна: характеризується цільовим призначенням –
професійна підготовка, сприяння становленню майбутнього фахівця, ґрунтується на
відношенні поваги – авторитетності (ділова сфера). Є офіційний керівник –
староста групи (профорг), який призначається деканатом або обирається групою.
Він здійснює рольове управління, організує ділові стосунки між членами групи.
2)неофіційна: у групі виникають неофіційні угрупування на
основі інтересів один до одного або симпатії – антипатії (емоційна сфера).
Комментариев нет:
Отправить комментарий