Рівні розвитку студентської академічної групи. Шляхи формування студентського колективу.

Рівні розвитку студентської академічної групи. Шляхи формування студентського колективу.

Студентська група за час свого існування розвивається від офіційно створеної деканатом і наказом ректора групи до згуртованого колективу.

Студентська група – спільність автономна й самодостатня.

1 стадія – асоціація – первинне об’єднання студентів за загальними ознаками. Група існує номінально за списком деканату. Організатором життя є староста і куратор. Вони висувають вимоги щодо трудової дисципліни, виконання режиму, норм поведінки, які стосуються кожного студента і групи загалом.

Для студентів розпочинається період адаптації до студентського життя і вимог викладачів, відбувається засвоєння правил внутрішнього розпорядку вищої школи, традицій факультету тощо.

2 стадія – кооперація: адаптація як соціально-психологічна, так і дидактична майже відбулася. Хоча в групі переважають ділові стосунки, але вже диференціюються і міжособистісні взаємини. Виявляються неофіційні організатори, авторитетні активісти. За ними закріплюються соціальні настанови та керівництво внутрішнім життям групи. Соціальні позиції кожного диференціюються, формується громадська думка, групова мораль. Студенти об’єднуються в малі групи (2-5 осіб) і в кожній з’являється лідер. Взаємодія в малих групах виникає на основі симпатій, спільних інтересів.

3 стадія – студентська академічна група стає колективом.

Ознаки студентського колективу:

-Кожен член групи безумовно приймає на себе цілі та завдання спільної навчально-професійної діяльності, яка вже має високу ефективність.

- Група характеризується високим рівнем організованості та згуртованості – це команда однодумців.

- Багато членів групи мають статус неформального лідера або тих, кому віддають перевагу при вирішенні питань життя колективу.

- У такому колективі існують негласні норми поведінки.

- Колектив виявляє згуртованість.