13) Розвиток і формування особистості. Рушійні сили та фактори розвитку
особистості. Взаємообумовленість процесів виховання, навчання і розвитку.
Особистість –
людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно
значущого та індивідуально-неповторного. Розвиток
людини – процес становлення та формування її особистості під впливом
зовнішніх і внутрішніх чинників, серед яких провідну роль відіграють
цілеспрямоване виховання та навчання. Формування
людини – становлення людини як соціальної істоти внаслідок впливу середовища
і виховання на внутрішні сили розвитку. Виділяють три види розвитку і
формування особистості: стихійне, цілеспрямоване, саморозвиток і само
формування. Розвиток залежить від спадковості, середовища та виховання. Його
джерелом і внутрішнім змістом є такі внутрішні та зовнішні суперечності:
процеси збудження і гальмування; в емоційній сфері – задоволення і
незадоволення, радість і горе; між спадковими даними і потребами виховання; між
потребами та моральним обов’язком; між прагненням та її можливостями. У навчально-виховній
діяльності педагогам слід враховувати, що розвиток особистості школяра має
наслідувальний характер, а людська особистість розвивається в діяльності, під
впливом середовища (умови життя, насамперед близьке оточення, засоби масової
інформації, вулиця, шкільний колектив справляють відчутний вплив на розвиток
особистості школяра).
Виховання і навчання впливають на
розвиток особистості. Вони сприяють:1) розвитку фізичних якостей і природних
здібностей, набуттю нових впродовж усього життя людини; 2) розвитку умінь
переборення внутрішніх суперечностей відповідно до особливостей суспільного
розвитку; 3) психічному розвитку людини. До цього процесу належать осмислення,
систематизація, узагальнення інформації, засвоюваної під час різних видів діяльності;
4) інтелектуальному, творчому розвитку особистості. Мисленнєві здібності краще
розвиваються там, де вчитель правильно організовує навчальну діяльність,
використовуючи у процесі навчання
проблемні ситуації, сприяючи самостійному вирішенню творчих завдань; 5)
розвитку здатності до спілкування з оточуючими, завдяки чому дитина вчиться,
набуває навиків розуміння інших людей, а завдяки цьому і себе; 6) розвитку
потреб людини. Виховання і навчання покликані розвивати вищі людські потреби (у
духовному спілкуванні, співпраці з іншими людьми, у моральній поведінці,
знаннях, творчості); 7) розвитку особистості, яка постійно вдосконалюється,
будучи не лише об’єктом, а й суб’єктом виховного процесу. Під впливом виховання
і навчання формуються свідомість і самосвідомість, власне «Я».
Комментариев нет:
Отправить комментарий