Формування професійних особистісних якостей

Формування професійних особистісних якостей є необхідним елементом процесу становлення майбутнього вчителя як фахівця. В узагальненому вигляді професійне становлення особистості – це єдність двох процесів: формування ставлення до професії, ступеня емоційно особистісної захопленості нею та набуття досвіду практичної діяльності, майстерності. Результатом першого напряму є суб’єктивна складова професіоналізму майбутнього вчителя, а другого – його об’єктивна сторона. Обидві вони є взаємопов’язаними та взаємозумовленими, причому вихідною точкою для професійного становлення є саме суб’єктивна сторона – формування відповідного ставлення до професії та становлення професійних особистісних якостей майбутнього професіонала, котрі будуть спонукати його до набуття досвіду професійної діяльності, необхідних знань, умінь та навичок. Професійні особистісні якості будь-якого вчителя є складовою частиною його психологічного портрету, який в узагальненому вигляді містить:

1) індивідуальні якості (темперамент, задатки (здібності) тощо);

2) особистісні, комунікативні якості;

3) статусно-позиційні особливості – особливості його положення, ролі, відношень у колективі;

4) діяльнісні (професійно-предметні) показники.

 Професійна творча діяльність - спеціальна діяльність, що має професійну спрямованість на пошук нових, нестандартних, оптимальних рішень у роботі фахівця, принципово новий підхід до розв'язання проблемних завдань виробничої теорії та практики.

Творча професійна діяльність завжди здійснюється в умовах реальної (чи квазіреальної) проблемної ситуації. Водночас наявність проблемної ситуації створює лише потенційні можливості для професійної творчої діяльності. Професійна діяльність набуває ознак творчої, якщо суб'єкт праці усвідомлює наявність проблеми і приймає її до розв'язання, розуміючи необхідність пошуку принципово нового розв'язку творчих задач, докладає інтелектуальні та вольові зусилля для реалізації такого підходу і впровадження його результатів у практику. Професійна творча діяльність характеризується насамперед наявністю спрямованості на професійно-творчу діяльність, яка виникає за умов вибірково-позитивного ставлення людини до професії.

Саме професійна спрямованість визначає коло потреб, мотивів пов'язаних з перевагами професій. Професійно-творча спрямованість розвивається шляхом постійного збагачення та розширення кола потреб і мотивів. На думку дослідників, ці мотиви мають певну ієрархію. Перша група мотивів пов'язана з потребами щодо головного змісту професій, її об'єктивним призначенням. Друга група - відображає деякі особливості професії в суспільній свідомості (мотиви престижу, суспільної значущості професії). У цьому випадку суб'єкта більше приваблює зовнішній аспект діяльності. Третя група мотивів пов'язана з можливістю особистості реалізувати свої усталені потреби (матеріальні потреби, мотиви самоствердження, можливості розкриття особливостей характеру, звичок тощо). Четверта група мотивів відображає особливості самосвідомості особистості в умовах зіткнення з професією (впевненість у своїх здібностях, у своєму покликанні, творчому потенціалі тощо). Мотиви п'ятої групи базуються на зацікавленості особистості суто зовнішніми, несуттєвими атрибутами професії без усвідомлення її складності та професійних труднощів. Саме на підставі цих мотивів виникає прагнення стати фотомоделлю, актором, винахідником, космонавтом, спортсменом тощо.

Розвиток професійної творчості відбувається поступово і має таку послідовність: професійно-вибіркове пізнавання, осмислення та усвідомлення проблемної ситуації, виокремлення головної проблеми і постановка проблеми в заданих параметрах, пошук підходів до розв'язання проблеми, вибір стратегії розв'язання, розробка ідеальної моделі реалізації стратегій, логічне обґрунтування прийнятої ідеальної моделі, розв'язання проблеми шляхом реалізації творчої моделі на практиці.