Етапи становлення моральної свідомості та критерії моральної вихованості

Етапи становлення моральної свідомості та критерії моральної вихованості

Єдність моральних знань і моральних почуттів, раціонального та емоційного складають моральну свідомість. У психології розроблена когнітивно-генетична модель розвитку моральної свідомості німецьким психологом Л. Кольбергом.І рівень – доконвенційний. Норми для людини існують як зовнішні. Вона їх виконує лише під тиском авторитету або через страх покарання.ІІ рівень – конвенційний. Норми виконуються через бажання відповідати зразкам, щоб підтримувати з авторитетними людьми стосунки довіри, поваги, лояльності. Тут уже є почуття сорому, обов’язку і власної гідності (шкільний вік). ІІІ рівень – постконвенційний. Виконання норм визначається внутрішнім законом совісті. Людина діє за принципом гуманності, справедливості, відповідальності.Залежно від цього розрізняють:

внутрішня вихованість;зовнішня вихованість;невихованість та ін.

Вихована людина – це гуманна людина, в якої в єдності розвинута моральна свідомість, моральні почуття (живе й поводить себе за законами совісті) і моральна поведінка.

Актуальні аспекти проблеми самовиховання студентів:

постійна робота над своїм культурним розвитком і удосконаленням культури своєї праці;

виховання стійкої громадянської позиції;

культивування громадянських чеснот і відповідальності;

посилення моральних засад встановлення міжособистісних взаємин і відносин особи та

суспільства;

розумне співвідношення індивідуального й колективного;

формування суспільного ідеалу служіння народу як символу державності в демократичному суспільстві.

Професійне самовиховання майбутніх викладачів – активний професійний саморозвиток, засвоєння і присвоєння педагогічних цінностей, норм педагогічної взаємодії , рефлексивний професіоналізм (усвідомлення себе, критична оцінка процесу професіоналізації, саморегуляція своєї поведінки тощо). У вищій школі форма соціальної поведінки (тобто виконання студентами норм і правил міжособистісних взаємин і ставлення до виконання соціальних службових обов’язків) реалізується, насамперед, через виконання соціальних ролей. . У міжособистісних взаєминах (викладач – викладач, студент – студент) норми можуть визначатися самими учасниками взаємодії на основі їх моральної культури, їх індивідуальних моральних якостей і ставлення один до одного як особистості. Прикладом можуть бути такі якості:

професійна чесність – ділова вимогливість, самовіддача в роботі, уміння говорити правду «в очі»;

організованість – взаємодія індивідуального і спільного, вміння структурувати й програмувати діяльність відповідно до правил і норм організації;

товариськість – взаємна солідарність, повага й довіра, які утворюють спільність інтересів і цілей;

моральна воля – розвинутий самоконтроль, уміння домагатися мети, завойовувати повагу людей;

мужність – уміння переносити особисті неприємності та службові невдачі;

совість – загострене почуття особистої відповідальності перед суспільством і людьми;

великодушність – терпимість до хиб людей, уміти прощати образи, не бути злопам’ятним;

оптимізм – віра в себе й людей, у свій моральний вибір і краще майбутнє;

щедрість – безкорисливе надання допомоги людям, співчуття;

відповідальність – єдність слова і діла, «смак» до ділового ризику; визначення себе причиною наслідку справи;

скромність – ретельність, розумне використання влади, критичне ставлення до своїх заслуг і хиб;

принциповість – уміння відстоювати свою і чиюсь позицію, якщо вона ділова; повага до думок інших .