Психологічні механізми формування національноі самосвідомості студентів

Психологічні механізми формування національноі самосвідомості студентів

Національна свідомість – це найвищий критерій, за допомогою якого оцінюється рівень

суспільного життя. З одного боку він характеризується такими загальнолюдськими

цінностями як добро, співчуття, здатність сприйняти іншу людину як рівноправного

громадянина Землі, з іншого – це відчуття і усвідомлення власної гідності й гордості за

приналежність до своєї нації.

 Процес формування національної свідомості особистості найперше проходить крізь узагальнення спостережень, особистих вражень та переживань, вже сформованих, набутих знань, тобто на основі «первинного» матеріалу проходить становлення моральних уявлень і понять. Зокрема, спочатку людина отримує загальне смислове задоволення від прослуханого вірша, пісні, а вже потім усвідомлює красу національного фольклору. Ось чому тлумачення нових понять потребує попереднього накопичення у студентства особистих спостережень, фактів, наочно-чуттєвих образних уявлень. Формування національної свідомості у молоді ґрунтується саме на перетворенні цих накопичених уявлень у поняття.

Загалом, сам механізм формування національної свідомості у людини виглядає

наступним чином. На основі особистої практики в індивіда здійснюється узагальнююча

діяльність свідомості, переробка даних чуттєвого пізнання. Студент багато що у своєму

досвіді порівнює, співставляє різні явища морально-духовного життя і поступово,

відвертаючись від випадкового, другорядного, виділяє в цих явищах загальне, істотне,

основне. Між уявленнями та поняттями немає чіткого бар’єру, навпаки, існує дуже тісний

взаємозв’язок, постійний взаємоперехід. Уявлення, стаючи все більш узагальненими,

набувають якості понять.Відбувається процес накопичення фактів, які сприяють побудові запасу образних уявлень. У подальшому, чуттєвий рівень пізнання через сприйняття та уявлення закінчується формуванням національної самосвідомості.

Рушійною силою механізму формування національної самосвідомості є активізація та

розвиток пізнавальної діяльності. А основою активізації є розвиток інтересів та формування

мотиваційної діяльності, які можна здійснювати шляхом ознайомлення студентів з

особливостями нації, до якої вони належать, привернення уваги до її позитивних рис, до

вивчення особливостей її існування та діяльності, історичних успіхів та невдач, визначення

місця нації серед інших народів та виховання уміння переборювати труднощі.

Одним із шляхів підвищення ефективності формування національної свідомості є

встановлення тісніших міжпредметних зв’язків, які за своєю освітньою і виховною функцією

мають закономірний цілісний вплив на свідомість, почуття та діяльність людини.

Проте, слід пам’ятати, що процес оволодіння науковою системою знань про свій народ,

свою націю, її історію, культуру не повинен носити епізодичний характер.

Виховання національної свідомості – це постійний процес, який тим ефективніший, чим більше праці в нього вкладає викладач і весь колектив вищої школи в цілому. Виховує студента все: і заняття, і розвиток різнобічних інтересів поза парами, і засоби масової інформації, і взаємовідносини студентів у колективі та поза університетом, у сім’ї та в соціальному середовищі місця проживання тощо.

Наріжним каменем виховання національної свідомості є рідна мова народу – безцінне

духовне багатство, в якому народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість,

славу, культуру, традиції.Спілкування рідною мовою веде до зростання національної свідомості

студента, формує його гідність, високі моральні якості українця.