Протиріччя та бар’єри спілкування, причини їх
виникнення та засоби регулювання.
У психологічному
розумінні протиріччя – це вияв протилежних інтересів, поглядів, думок; незгода
тощо. Соціального протиріччя не виникає тоді, коли: людське «Я»
пригноблене іншою людиною;
зовнішні протиріччя
переходять у внутрішній план, а індивід не бажає їх вирішувати;
людина зневажає іншу
людину й не хоче вирішувати з нею проблеми.
Коли ж людина є
особистістю, суб’єктом, протиріччя неодмінно виникатимуть, адже кожна
особистість – індивідуальність. Чи існують протиріччя між викладачем і
студентом? Звичайно. Студента, наприклад, треба приймати таким, яким він є. Але
це добре, коли студент виконує всі вимоги та в усьому згоден із викладачем. А
якщо він у чомусь не погоджується з останнім? Добре й тоді, коли студент –
відкрита душа, тоді можна побачити його внутрішній світ, його точку зору,
прийняти її, бо людина має право на свою позицію. Але це вже суперечність, а
тому вихід із такої ситуації залежить від ставлення викладача до таких
розбіжностей, від його вміння психологічно правильно знайти вихід.
Причиною бар’єру може бути спотворене сприймання викладача (або студента): «Ви
завжди спізнюєтеся», «Як завжди Ви не готові», «Занадто багато помилок
робите»тощо.
Авторитарні форми
звернення та прийоми спілкування: накази, докори, команди, критика,
звинувачення тощо.
Об’єктивні та суб’єктивні
передумови виникнення непорозумінь перебувають у динамічній взаємодії. Вони
створюютьбар’єри взаєморозуміння, які зі свого боку породжують труднощі в
педагогічному спілкуванні. Як запобігти цим бар’єрам? По-перше, навіть
відчуття викладачем своєї правоти повинно супроводжуватися гідною поведінкою, а
це залежить від загальної і педагогічної культури та педагогічної етики
викладача, від його коректності, а то й винахідливості. Наприклад, студент не
підготувався до контрольної роботи й демонстративно поклав викладачу на стіл
чистий аркуш паперу. Реакція викладача: «Ви зробили дві помилки: не вказали
дату й немає Вашого підпису. А ще я пропоную переробити все та здати звіт про
самостійну роботу на наступному занятті». Як результат – студент роботу
виконав. По-друге, причиною бар’єру може бути зухвала поведінка самого
студента. Це викликає спалах негативних емоцій у викладача. Але емоції
виконують лише сигнальну функцію, а не регулювальну (пригадайте: «Я про це
подумаю завтра»). Негативна оцінка викладачем особистості студента при цьому не
має стимулюючого впливу. Студент у цей момент також може бути в стані афекту. Можливо,
краще застосувати «Я-повідомлення»? Якщо придушувати конфліктну ситуацію силою
свого авторитету (соціальною роллю), вона може набути внутрішньо особистісного
характеру, перенестися у внутрішній план. Професійна позиція викладача
зобов’язує його брати відповідальність за вирішення проблемної ситуації на
себе, довести її вирішення до логічного завершення. Проте в жодному разі не
доводити її до зіткнення і руйнування педагогічної взаємодії, до конфлікту.
Проблеми взаємодії не повинні негативно впливати на педагогічний процес.
Комментариев нет:
Отправить комментарий