Особливості
педагогічного конфлікту, стадії розвитку, поведінка конфліктуючих сторін.
Психологічні передумови та шляхи вирішення педагогічного конфлікту
Педагогічний конфлікт - найгостріший спосіб розвитку і подолання
значущих суперечностей, що виникають у взаємодії учасників педагогічного
процесу (викладачів, студентів, адміністрації), який зазвичай супроводжується
негативними емоціями та потребує розв’язання і гармонізації.
Ознаки педагогічного конфлікту:
1) Контакти викладача зі студентами зводяться до
мінімуму, збільшується соціальна дистанція педагогічного спілкування, сторони
уникають неформальних взаємин.
2) Під час розмови кожен відстоює свої інтереси,
наміри, цінності, які не збігаються з інтересами, цінностями іншої сторони.
3) Виникає навіть психологічний антагонізм між
викладачем і студентом, кожен намагається «брати верх», перемогти, не
враховуючи інтереси іншого.
4) Об’єктивна причина конфлікту переноситься на особу,
з якою конфліктують, тобто конфлікт набуває суб’єктивного характеру.
Якщо такий педагогічний
конфлікт викладач
придушує силою свого авторитету, він може набути або внутрішнього суб’єктивного
характеру, або перетвориться у відкриту протидію по лінії «викладач – студент».
Ось чому педагогічні конфлікти треба своєчасно вирішувати.
Конфліктна поведінки студента виявляється в таких формах:
– порушення трудової дисципліни;
– грубощі, зухвала поведінка;
– незгода і критика будь-яких пропозицій викладача;
– ігнорування педагогічних вимог, ухиляння від виконання
завдань та ін.
Як наслідок, у студентів на 70% знижується розумова
працездатність. Більшість із них перестає працювати, відмовляється виконувати
навчальні завдання, ігнорує вимоги викладачів.
Стадії розвитку педагогічного конфлікту:
1) Незадоволення (розкладом, обсягом самостійної
навчальної роботи, часом занять, розпорядженням викладача тощо). Це стадія
потенційного формування суперечностей норм, цінностей, інтересів, поглядів,
думок тощо.
2) Суперечності переходять на рівень реальних взаємин викладача
і студентів.
і) Виникає протидія (ігнорування вимог – «не буду!», роздратованість, підвищення
рівня реактивної тривожності).
4) Протиборство – всі сили спрямовані на іншу людину,
розриваються зв’язки, виникає образа, зневага тощо.
5) Виникає інцидент – зіткнення неприємного характеру
(викладач іде в деканат скаржитися на студента, відмовляється від спілкування з
ним, уникає взаємин із групою тощо). Конфлікт потребує вирішення. Таким чином,
спостерігається деструкція міжособистісних взаємин
викладача і студентів на когнітивному, емоційному і
навіть поведінко-вому рівнях.
Для вирішення педагогічного конфлікту є два основні шляхи: 1) через заміну об’єктивної
ситуації (переглянути обсяг навчального навантаження, вдосконалити розклад
занять тощо); 2) через змінювання суб’єктивної педагогічної позиції викладача
або позиції студентів щодо ситуації педагогічного конфлікту. Проте важливо
шукати засоби задоволення інтересів обох сторін. Якщо конфлікт вирішується
психологічно виправдано, він мобілізує розум, волю, зближує інтереси сторін, що
конфліктують.
Загальні способи
запобігання педагогічного
конфлікту:
• ідеологічні - знімаються консенсусом (згодою) викладача і студентів;
• амбіційні - підкреслити значущість особистості іншої людини;
• етичні - керуватися нормами ділового етикету, правилами внутрішнього розпорядку
ВНЗ.
Від вирішення педагогічного конфлікту залежить
подальша діяльність кожного учасника, їхні плани на майбутню педагогічну
взаємодію, результативність їхньої спільної діяльності.
Комментариев нет:
Отправить комментарий