Критерії ефективності учіння. Причини неуспішності студентів і шляхи їх подолання

Критерії ефективності учіння. Причини неуспішності студентів і шляхи їх подолання.Для успішного навчання студента в університеті потрібно мати високий рівень загального інтелектуального розвитку   і загальну ерудованість, широкі пізнавальні інтереси тощо. Звичайно, відсутність чогось можна дещо компенсувати підвищеною мотивацією навчально-професійної діяльності, працездатністю і посидючістю.

Причини неуспішності: слабка підготовка в середній школі, несформовані такі риси особистості як готовність до навчання, здатність вчитися самостійно, контролювати й оцінювати себе, володіти своїми індивідуальними особливостями пізнавальної діяльності, уміння правильно розподіляти свої робочі години для самостійної підготовки. Багато студентів психологічно не готові навчатися в умовах «вузівської свободи». 1)недооцінка студентами теоретичних знань; 2)не сформованість прийомів мислення; 3)не володіння раціональними методами пізнання; 4)прагматична спрямованість на близьку мету (здати залік, екзамен тощо). 5) Низька самооцінка, невпевненість у собі. Серед психологічних причин є також такі: 6)недостатній розвиток вольової сфери (низький самоконтроль і недостатня довільність психічних функцій); 7)недисциплінованість і неорганізованість; 8)несистематична робота, що знижує її ефективність; 9)лінощі, пасування перед труднощами; 10)емоційна нестабільність і високий рівень тривожності; 11)не ідентифікація з роллю студента; 12)великі прогалини в знаннях, у т. ч. і через недостатню шкільну підготовку; 13)надання студентом переваги відпочинку, веселощам тощо. А також: 14)Нейрофізіологічні: загальна ослабленість організму (перевтоми, неякісне харчування, екологія, недостатня рухова активність та ін.);15) Педагогічні причини: пропуски занять; відсутність індивідуального, диференційованого підходу з боку викладачів; незадовільні побутові умови проживання, важкий матеріальний стан, відсутність допомоги й підтримки від батьків.

Викладачі требують від студента вивчити конспект,завчити правила.Це притуплює мислення і прагнення до навчання. Це призводить до ухиляння їх від активної самостійної навчальної роботи.А вільне обговорення проблем науки і практики надають студентам можливість висловлювати свої думки.Це стимулює інформаційно-пізнавальну активність студентів на заняттях, позитивно позначається на мотивації їх учбової діяльності.Завдання вчителя:дати не готові знання,а «народжувати»їх у процесі обговорення.Успішність студента в якійсь мірі залежить від викладача,від їх відносин,авторитету.

Шляхи усунення цих недоліків: 1)Перевести набування знань у процес самостійної пізнавальної діяльності студентів. Підвищувати результативність організації самостійної роботи систематичним контролем і оцінкою її результатів. 2)Виховувати культуру мислення студентів. Грамотне мислення завжди індивідуальне. Воно формує свою автономну систему знань, розвиває власні вихідні поняття і шляхи вирішення проблем, що й становить основу для об’єктивної творчості (В. Т. Кудрявцев). 3)Свобода навчання, звичайно, залишає студентові деяке право вирішувати, що йому потрібно, а що ні. Проте критичне ставлення до педагогічного процесу – це не гординя і не бездіяльність. Треба брати до уваги все краще й нове, вміти критично оцінювати самого себе, щоб уникати помилок бездіяльності та не скорочувати тим самим самого себе, не обмежувати можливості розвитку своїх потенційних сил (а то буде псевдоосвіта замість самоосвіти).