45)Завдання, зміст, форми і
методи екологічного виховання у навчальній і позанавчальній роботі.
Екологічна криза, що виникла
через непродумане господарювання людини, змушує змінити своє ставлення до
довкілля. Цій меті покликана служити система екологічного виховання, яка є
окремим напрямом педагогічної теорії та практики.
Екологічне виховання —
систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток у людини культури
взаємодії з природою.
Завдання екологічного виховання
полягає в нагромадженні, систематизації, використанні екологічних знань,
вихованні любові до природи, бажання берегти і примножувати її, у формуванні
вмінь і навичок діяльності в природі. Зміст його полягає в усвідомленні того,
що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена
в збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Екологічне виховання неможливе
без уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки щодо стану природи,
виробляти способи розумної взаємодії з нею. Ці уміння учні набувають на уроках
та в позаурочній діяльності. Метою екологічного виховання є формування в
особистості екологічної свідомості і мислення. Передумова для цього —
екологічні знання, наслідок — екологічний світогляд. Екологічну свідомість як
моральну категорію потрібно виховувати у дітей з раннього дитинства.
На основі екологічного мислення і
свідомості формується екологічна культура, яка передбачає глибокі знання про навколишнє середовище (природне і
соціальне), екологічний стиль мислення і відповідальне ставлення до природи,
вміння вирішувати екологічні проблеми, безпосередню участь у природоохоронній
діяльності.
Система екологічного виховання
передбачає:
—цілеспрямований вибір навчального матеріалу екологічного спрямування;
—гуманістичну спрямованість, врахування екологічних чинників у вирішенні
глобальних проблем людства (раціонального використання природних ресурсів,
забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування, захисту
середовища від забруднення промисловими та побутовими відходами);
— збереження фізичного і
духовного здоров'я людини;
об'єктивність у розкритті
основних екологічних законів та понять, що дають підстави вважати екологію
наукою, яка розвивається, намагаючись вирішувати проблеми довкілля;
—зв'язок між набутими екологічними знаннями і життям, розкриття їх цінності
не лише у виробництві, а й у повсякденному житті людини.
Реалізація завдань і мети
екологічної освіти в сучасній школі будується на засадах: комплексного
розкриття проблем охорони природи; взаємозв'язку теоретичних знань з практичною
діяльністю учнів у цій сфері; включення екологічних аспектів у структуру
предметних, спеціальних узагальнюючих тем та інтегрованих курсів, які
розкривають взаємодію суспільства і природи; поєднання аудиторних занять з
безпосереднім спілкуванням з природою (екскурсії, трудові екологічні
практикуми, польові табори тощо); використання проблемних методів навчання
(рольові ігри, екологічні клуби та ін.); поєднання класної, позакласної і
позашкільної природоохоронної роботи.
Особлива роль щодо цього
відводиться предметам природничого і географічного циклів, які відкривають
перед дітьми світ рослин, тварин, усього довкілля.
Комментариев нет:
Отправить комментарий