Поняття юнацької субкультури. Причини її виникнення та вплив
на розвиток особистості юнака
Субкультура- Це спільність людей, чиї
переконання, погляди на життя і поведінка відмінні від загальноприйнятих або
просто приховані від широкої публіки, що відрізняє їх від більш широкого
поняття культури, відгалуженням якої вони є. Молодіжна субкультура з’явилася в
науці в середині 50-х років XX століття. Оскільки традиційні суспільства розвиваються поступово,
уповільненими темпами, спираючись в основному на досвід старших поколінь,
остільки феномен молодіжної культури відноситься переважно до динамічних
товариствам, і був помічений у зв’язку з “техногенної цивілізації”.
Якщо раніше
культура не ділилася так яскраво виражено на “дорослу” і “молодіжну” (незалежно
від віку всі співали одні й ті ж самі пісні, слухали одну й ту ж музику,
танцювали одні й ті ж танці тощо), то тепер у “батьків” і “дітей” з’явилися
серйозні відмінності і в ціннісних орієнтаціях, і в моді, і в способах
комунікації, і навіть у способі життя в цілому. Як специфічне явище, молодіжна
культура виникає і у зв’язку з тим, що фізіологічна пришвидшення молодих людей
супроводжується різким зростанням тривалості періоду їх соціалізації (часом до
30 років), що викликано необхідністю збільшення часу на освіту і професійну
підготовку, що відповідає вимогам епохи. Сьогодні юнак рано перестає бути
дитиною (за своїм психофізіологічного розвитку), але за соціальним статусом ще
довгий час не належить світу дорослих. Юнацький вік – час, коли економічна
активність і самостійність ще не досягнуто в повному обсязі. Психологічно
молодь належить світу дорослих, а соціологічно – світу отроцтва. Якщо в сенсі
насичення знаннями людина дозріває набагато раніше, то в сенсі положення в
суспільстві, можливості сказати своє слово – зрілість його відсувається.
“Молодь” як феномен і соціологічна категорія, народжена індустріальним
суспільством, характеризується психологічною зрілістю за відсутності вагомого
участі в інститутах дорослих.
Виникнення молодіжної культури пов’язано з невизначеністю
соціальних ролей молоді, невпевненістю у власному соціальному статусі. У
онтогенетичної аспекті молодіжна субкультура представляється як фаза розвитку,
через яку мав пройти кожен. Її суть – пошук соціального статусу. За допомогою
неї юнак “вправляється” у виконанні ролей, які надалі повинен буде грати в
світі дорослих. Найдоступніші соціальні майданчики для конкретних справ молоді
– дозвілля, де можна проявити власну самостійність: уміння приймати рішення і
керувати, організовувати і організовуватися. Дозвілля – це не лише спілкування,
а й свого роду соціальна гра, відсутність навичок таких ігор у юності
призводить до того, що людина і в зрілому віці вважає себе вільним від
зобов’язань. У динамічних товариства родина частково або повністю втрачає свою
функцію як інстанція соціалізації особистості, оскільки темпи змін соціального
життя породжують історичне невідповідність старшого покоління зміненим завданням
нового часу. З вступом в юнацький вік молода людина відвертається від родини,
шукає ті соціальні зв’язки, які повинні захистити його від поки ще далекого
суспільства. Тим втраченої сім’єю і ще не знайденим суспільством юнак прагне
примкнути до себе подібним. Утворені таким чином неформальні групи забезпечують
молодій людині певний соціальний статус. Платою за це, найчастіше, виступає
відмова від індивідуальності і повне підпорядкування нормам, цінностям та
інтересам групи. Ці неформальні групи продукують свою субкультуру, що
відрізняється від культури дорослих. Їй властиві внутрішнє одноманітність і
зовнішній протест проти загальноприйнятих установлений. Завдяки наявності
власної культури, ці групи маргінальні по відношенню до суспільства, а тому завжди
містять елементи соціальної дезорганізації, потенційно тяжіють до відхиляється
від загальновизнаних норм поведінки.
Досить часто все обмежується лише ексцентричністю
поведінки і порушенням норм загальноприйнятої моралі, інтересами навколо сексу,
“тусовок”, музики і наркотиків. Однак ця ж середовище формує контркультурний
ціннісну орієнтацію, вищим принципом якої оголошується принцип задоволення,
насолоди, що виступає спонукальним мотивом і метою всього поведінки. Вся
ціннісна сітка молодіжної контркультури пов’язана з ірраціоналізмом, що
продиктовано визнанням власне людського лише в природному, тобто відмежування
“людського” від того “соціального”, яке виникло внаслідок “монополії голови”.
Послідовне проведення ірраціоналізму визначає гедонізм як провідну ціннісну
орієнтацію молодіжної контркультури. Звідси і мораль вседозволеності, що є
найважливішим і органічним елементом контркультури. Оскільки буття
контркультури сконцентровано на “сьогодні”, “тепер”, то гедоністичних
спрямованість — прямий наслідок цього.
Комментариев нет:
Отправить комментарий