Науково-педагогічна
творчість, її особливості. Умови імпровізації в науково-педагогічній
діяльності. Культура педагогічного мислення.
Відповідно до нової
філософії вищої освіти сучасний викладач є не просто транслятором
науково-культурного й професійного досвіду або носієм незаперечної істини, яка
має бути засвоєна студентом. Мистецтво викладача виявляється в тому, як він
організовує самостійну роботу студентів, як знаходить контакти й потрібний тон
спілкування в різних педагогічних ситуаціях. Це й орієнтація на розуміння думок
іншого, на сприйняття іншого погляду, а також уміння доводити свою думку,
переконувати в ній аудиторію – тобто це орієнтація на діалогічне мислення.
Висока ерудиція,
володіння педагогічною технологією і методами навчання забезпечують успіх
педагогічної діяльності та визначаються як педагогічна майстерність, якої
молоді викладачі досягають уже в перші роки праці. Педагогічна майстерність –
комплекс властивостей особистості, який забезпечує високий рівень
самоорганізації професійної педагогічної діяльності. Її елементами є
гуманістична спрямованість, професійні знання, педагогічні здібності та
педагогічна техніка (І. А. Зязюн). Критеріями педагогічної майстерності
викладача є такі: доцільність (за спрямованістю);
продуктивність (за
результатами – рівень знань, умінь і навичок студентів, ступінь їх
вихованості);
оптимальність (у
виборі засобів); творчість (за змістом професійної діяльності). Педагогічна
діяльність стає справжньою педагогічною творчістю. Чим вона характеризується?
Перетворенням своїх думок і позицій та їх новизною (що виникає під час
проектування навчального процесу і структуруванням його змісту, варіюванням у
процесі втілення запланованого в життя). Педагогічна творчість стосовно
реалізації планів у студентській аудиторії має свої особливості: жорстко
лімітована в часі (пара); здійснюється систематично й безперервно; орієнтація
тільки на позитивне вирішення педагогічної проблеми; підвищена
відповідальність, адже результати педагогічної діяльності викладача пов’язані з
розвитком молодої людини, її професійним зростанням; педагогічна творчість – це
творення на людях (театр одного актора), а тому потрібна воля, уміння управляти
своїми емоціями та здатність до саморегуляції.Масштаби творчих задач різні:
внесення нового в зміст, форми, методи навчальної роботи; вирішення питань, які
раптово виникають у різних ситуаціях педагогічної діяльності; побудова
композиції заняття; визначення способів організації самостійної роботи
студентів та ін. Творчість викладача, звичайно, формується в самій практичній
діяльності, Прояв творчості має прямий зв’язок із креативністю і в мисленні, і
в почуттях. У мисленні це сприйнятливість до нових ідей, чутливість до проблем,
гнучкість і оригінальність мислення в розробці нових завдань. У почуттях під
час процесу спілкування – це подолання емоційних бар’єрів, здатність володіти своїми
емоціями й психологічна проникливість в емоційний світ партнерів по
спілкуванню. Педагогічна творчість часто відбувається як імпровізація, за якої
створення нового та його відтворення співпадає в часі. Імпровізація невід’ємна
від інтуїції, яка ґрунтується на попередньому досвіді. Під час проведення
заняття виникає чимало незапланованих ситуацій (запитання з аудиторії, які
вимагають негайного пояснення, уточнення та інтерпретації), заплановане іноді
змінюється, а нове рішення стає ефективнішим. Це залежить від ерудиції
викладача, глибини його знань, від роботи думки, уяви і навіть від його
емоційного піднесення. Тут має значення не тільки теоретична підготовка, а й
методична, загальна культура ведення діалогу, культура спілкування. Педагогічна
творчість – завжди співтворчість з аудиторією. Її інструментом є інша людина, а
результатом – надбання розуму, почуттів і волі. Це просування студента вперед –
до власної самостійної творчості та відповідальності, хоча результати
виявляються через якийсь час (наприклад, у роботі колишнього студента вже як
вчителя).
Комментариев нет:
Отправить комментарий