Девіантна поведінка у підлітковому віці та можливості її попередження: проблема важко вихованості

Девіантна поведінка у підлітковому віці та можливості її попередження: проблема важко вихованості

під девіантною поведінкою розуміють відхилення від прийнятих у даному суспільстві, соціальному середовищі, найближчому оточенні, колективно соціальних норм і цінностей, порушення процесу засвоєння соціальних норм і культурних цінностей, а також саморозвиток і самореалізація до того суспільства, до якого людина належить.

Причини соціального і психологічного характеру

Найбільшою причиною соціального характеру, як не дивно, являється відношення суспільства до підлітків. Проблеми підростаючого покоління і важких підлітків виникли тільки тоді, коли суспільство стало розглядати підлітків як окрему групу людей з особливими правами.

Серед причин психологічного і соціального характеру традиційно виділяють:

- дефекти правового пізнання;

- зміст потреб особистості;

- особливості характеру;

- особливості емоційно-вольової сфери.

Як правило, труднощі в поведінці підлітка пояснюються результатом неправильного розвитку особистості і неблагополучної ситуації, в якій він опинився, а також недостатнім вихованням.

У підлітковому віці серед найбільш поширених причин девіантності вчені називають незавершеність процесу формування особистості, вплив сім'ї і оточуючих, незалежність підлітка від потреб, норм і цінностей групи, до якої він належить. Крім того, відхилення від норми поведінки у підлітків часто являється середовищем самоутвердження, протестом проти дійсності чи потреб дорослих.

У віці 13-17 років підлітки і молодь знаходяться під впливом «своїх груп». Так, серед причин., що спонукали дитину спробувати наркотики, швидше всього є бажання не відставати від компанії, бути як всі. Однією з основних причин психологічного характеру багато дослідників називають низьку самооцінку дітей, особливо підлітків. Самооцінка, оцінювання людиною своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей, являється важливим регулятором поведінки. Від самооцінки залежить взаємовідношення людини з оточуючими її людьми, її критичність, відношення до успіхів і невдач.

Серед причин соціального характеру однією з найпоширеніших є вплив соціального середовища, в якому живе і знаходиться дитина. Розвиваючись асоціально в несприятливому оточенні, підліток засвоює його норми і цінності, навіть коли вони суперечать тим, які прийняті в суспільстві, для дитини вони - найбільш правильні, адже вона не має життєвого досвіду в соціальному середовищі.

Причиною може стати і соціально сприятливе, але з низьким рівнем матеріального забезпечення оточення. Якщо у дитини, вихованої в тому середовищі, не сформовані моральні норми і цінності, навички самостійного планування життя, вона може переступити прийняті в суспільстві норми поведінки спершу у вигляді протесту проти умов життя, а тому і порушувати закон з метою підвищення свого рівня життя (крадіжка). Причиною може бути і соціально, і матеріально сприятливе середовище. При несформованості моральних норм, відхиленнях у розвитку, конфліктах з дорослими діти, які виховувались в благополучній атмосфері, можуть пуститись на «пошуки пригод» чи знайти підтримку в несприятливому оточенні і почати підпорядковуватись його нормам і законам.

Причини, пов'язані з віковими кризами

У віці від 7 до 17 років підростаюча людина проходить декілька стадій вікового розвитку, на кожній з яких відбувається зміна фізичного і психологічного стану, змінюються емоційні і комунікативні сприймання. При цьому не всі діти володіють своїми думками, почуттями і вчинками. Вікові кризи характеризуються переходом до нового типу взаємовідносин з дорослими, розглядаються як умовні позначення більш чи менш виражених станів конфліктності при переході від одного вікового періоду розвитку в інший, вони часто супроводжуються депресивним станом, виражені незадоволеністю собою, а також важковирішеними проблемами - внутрішнього (власного) і зовнішнього (міжособистого) характеру.

У зв'язку з вище сказаним, період підліткової кризи - найбільш сенситивний для виникнення різного роду девіацій.

Серед конкретних причин виникнення відхилень у поведінці найбільше значення мають проблеми в сім'ї дитини:

- неблагополуччя, розпад в сім'ї;

- педагогічна некомпетентність батьків; скарги, покарання за вчинки;

- нерозуміння чи незнання батьками труднощів дітей;

- алкоголізм батьків.

Не менш важливе значення мають проблеми самої дитини:

- хвороби;

- відставання у навчанні;

- неповна впевненість у собі;

- самотність;

- окремі емоційні і інтелектуальні характеристики підлітка, підвищена збудженість, низький рівень емоційно-вольового контролю.

Перераховані причини девіантної поведінки є основними.

Окремими небезпечними проявами девіації потрібно вважати такі відхилення від норми, як: суїциди, сексуальна розпуста, акцентуація характеру.

Основними завданнями превентивного виховання є:

- створення умов для формування позитивних якостей особистості у процесі трудової, навчальної, позашкільної та інших видів діяльності;

- забезпечення соціально-психологічної діяльності. Педагогічно зорієнтованої на протидію негативним ситуаціям;

- надання комплексної психолого-педагогічної та медико-соціальної допомоги тим підліткам, які її потребують;

- забезпечення адекватної соціальної реабілітації неповнолітніх, які вчинили протиправні дії або зловживають психоактивними речовинами;

- стимулювання неповнолітніх до здорового способу життя;

- сприяння виробленню інтегрованих міждисциплінарних підходів у підготовці спеціалістів (педагогів, психологів, медиків, соціологів, юристів, соціальних працівників), навчання батьків та об'єднання зусиль різних суб'єктів превентивної роботи.