Загально- і конкретно-наукова методологія педагогіки
Сучасна загальнонаукова методологія
представлена системним підходом, суть якого полягає в тому, що відносно
самостійні компоненти розглядаються не ізольовано, а у взаємозв'язках, у
системі з іншими. Системний підхід дозволяє виявити інтегративні (лат.
integratio - поновлення, об'єднання в ціле будь-яких частин, елементів)
системні властивості і якісні характеристики, які відсутні в окремих елементах,
що складають систему.
За системного підходу педагогічна
система розглядається як сукупність таких взаємопов'язаних компонентів: мета
освіти, суб'єкти педагогічного процесу (педагог і учні), зміст освіти, форми і
методи педагогічного процесу, засоби навчання і виховання (матеріальна база).
Детальніше ці складові педагогічного процесу розглядатимуться пізніше.
Конкретно-наукова методологія кожної
науки і відповідно практики, що обслуговується нею, розкривається за допомогою
специфічних підходів чи принципів. У сучасній педагогіці такими підходами є:
особистісний, діяльнісний, діалогічний, культурологічний, національний,
антропологічний.
Особистісний підхід полягає в тому,
що при конструюванні і реалізації педагогічного процесу орієнтуються на
особистість як мету, суб'єкт, результат і головний критерій його ефективності.
Цей підхід наполегливо вимагає визнання унікальності особистості, її
інтелектуальної і моральної свободи, права на повагу; передбачає створення у
навчанні і вихованні відповідних умов для природного процесу саморозвитку
задатків і творчого потенціалу особистості.
Діяльнісний підхід грунтується на
визнанні діяльності основою, засобом і вирішальною умовою розвитку особистості.
Цей факт обумовлює необхідність реалізації в педагогічному дослідженні і
практиці діяльнісного підходу, що тісно пов'язаний із особистісним.
Діяльнісний підхід вимагає
спеціальних зусиль, спрямованих на відбір і організацію діяльності учня, на
активізацію і переведення його в позицію суб'єкта пізнання, праці та
спілкування, що, в свою чергу, передбачає вироблення умінь обирати ціль,
планувати діяльність, організовувати, виконувати, регулювати, контролювати її,
аналізувати і оцінювати її результати.
Діалогічний підхід передбачає
перетворення позиції педагога і позиції учня в особистісно-рівноправні. Таке
перетворення пов'язане із зміною ролей і функцій учасників педагогічного
процесу. Педагог не вчить, не виховує, а активізує, стимулює намагання, формує
мотиви учня до саморозвитку, вивчає його активність, створює умови для
саморуху. При цьому дотримується необхідна послідовність, динаміка: від
максимальної допомоги педагога учням у вирішенні навчальних завдань на
початковій стадії освіти через поступову активізацію учнів до повної
саморегуляції у навчанні і появи партнерських стосунків між ними.
Культурологічний підхід як конкретно-наукова
методологія пізнання і перетворення педагогічної реальності зумовлений
об'єктивним зв'язком людини з культурою, як системою вартостей. Людина містить
у собі частину культури. Вона не тільки розвивається на основі засвоєної нею
культури, а й поповнює її новими елементами культури. У зв'язку з цим засвоєння
культури є розвитком самої людини і становленням її як творчої особистості.
Національний підхід виходить з того,
що національна основа виховання є важливою умовою соціалізації учнів, засвоєння
ними основ національної і загальнолюдської культури.
Навчання рідною мовою, вивчення
культурно-історичного розвитку свого народу, його традицій, звичаїв, міфології,
фольклору, мистецтва, морально-естетичних цінностей і под. - важлива умова
реалізації національного підходу до проектування і організації педагогічного
процесу.
Антропологічний підхід уперше
розробив і обгрунтував К.Д.Ушинський. У його розумінні антропологічний підхід
означав системне використання даних усіх наук про людину і врахування їх при
побудові і здійсненні педагогічного процесу. До антропологічних наук
К.Д.Ушинський відніс: анатомію, фізіологію і патологію людини, психологію,
логіку, філософію, географію, статистику, політичну економію і історію у
широкому розумінні (історію релігії, цивілізації, філософських систем,
літератури, мистецтв і виховання). Його положення ''якщо педагогіка хоче
виховати людину у всіх відношеннях, то вона повинна передусім пізнати її теж у
всіх відношеннях'' залишається актуальним для сучасної педагогіки.
Виділені методологічні принципи
(підходи) педагогіки дають змогу визначати її нагальні проблеми і стратегію їх
вирішення; встановлювати ієрархію (порядок значимості) цих проблем; отримувати
об'єктивні знання, відходити від педагогічних стереотипів, що панували раніше.
Комментариев нет:
Отправить комментарий