3) Система педагогічних наук,взаємозв’язок педагогіки
з філософією, етнопедагогікою, психологією та іншими науками.
Структура сучасної педагогіки відображає
зв'язки і відносини, що виникли під час історичного розвитку педагогічних
знань, визначає місце кожної з педагогічних наук, її роль для педагогічної
практики. їх кількість залежить від суспільних потреб. Нині педагогічна наука
об'єднує до двадцяти педагогічних галузей.
Загальна педагогіка вивчає і
формулює принципи, форми і методи навчання й виховання, які є загальними для
всіх вікових груп і навчально-виховних закладів. Складається з чотирьох
розділів:
1) основи
педагогіки (філософські засади педагогіки, характеристика систем освіти);
2) теорія
навчання та освіти (дидактика), яка досліджує сутність процесу навчання і
змісту освіти);
3) теорія
виховання (сутність процесу виховання, організації виховного процесу);
4) теорія
управління навчально-виховним процесом (школознавство — система управління
школою і діяльність органів освіти).
Вікова педагогіка вивчає
закономірності виховання і навчання, організаційні форми й методи
навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп. її поділяють на такі
напрями:
—дошкільна
педагогіка (закономірності виховання дітей дошкільного віку у сім'ї, в
дошкільних виховних закладах);
—педагогіка
загальноосвітньої школи (зміст, форми й методи навчання і виховання школярів).
Професійна педагогіка досліджує
і розробляє питання підготовки фахівців для різних галузей народного
господарства. Залежно від рівня освіти існують такі напрями:
—педагогіка
професійно-технічної освіти (підготовка кваліфікованих робітників і фахівців
середньої ланки для різних галузей народного господарства);
—педагогіка вищої
школи (навчально-виховний процес у вищих закладах освіти, проблеми здобуття
вищої освіти).
Корекційна педагогіка вивчає
проблеми і розробляє методи виховання, навчання та освіти дітей з різними
фізичними або психічними вадами. Залежно від виду дефектів педагогічні знання
цієї галузі поділяють на такі напрями:
—сурдопедагогіка
(навчання і виховання глухонімих, глухих і туговухих дітей);
—логопедія
(навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення);
—тифлопедагогіка
(навчання і виховання сліпих та сла-бозорих дітей);
—олігофренопедагогіка
(навчання і виховання розумово відсталих і дітей з уповільненим розумовим
розвитком).
Історія педагогіки висвітлює
процес розвитку теорії та практики навчання і виховання в різні історичні
епохи, різних країн і народів.
Методики викладання окремих предметів вивчають
закономірності викладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін у закладах
освіти різних типів.
Шкільна гігієна досліджує
і визначає санітарно-гігієнічні умови життя учнів, організацію навчального
процесу залежно від віку, стану здоров'я.
Порівняльна педагогіка порівнює
системи народної освіти різних країн.
Галузеві педагогіки охоплюють
спортивну, авіаційну, військову, інженерну, медичну, культурно-освітню; педагогіку
виправно-трудової системи, педагогіку підвищення кваліфікації та
перекваліфікації спеціалістів, робітничих кадрів.
Народна педагогіка є галуззю
педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в домінуючих поглядах суспільства
на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання.
Педагогіка народознавства забезпечує
практичне засвоєння учнями (у процесі прилучення до творчих традицій, звичаїв і
обрядів, у діяльності, поведінці) культурно-історичних, мистецьких надбань
батьків, дідів і прадідів.
Родинна педагогіка є складовою
народної, в якій зосереджено знання й досвід щодо створення і збереження сім'ї,
сімейних традицій (трудових, моральних, мистецьких), формування в дітей любові до
матері й батька, поваги до пам'яті померлих та ін.
Козацька педагогіка спрямована
на формування козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою
українською національною свідомістю, твердою волею і характером.
Духовна педагогіка — це
галузь педагогічних знань, досвід з виховання і навчання особистості засобами
релігії.
Педагогічна деонтологія є
узагальненою системою принципів, норм, вимог професійного й особистісного
порядку, яким має відповідати поведінка педагога в умовах професійної
діяльності. Деонтологія досліджує етичний аспект поведінки педагога з позицій
належного, розглядає поведінку в практичній діяльності через поняття повинності,
належного ставлення до учасників педагогічного процесу (учнів, їх батьків,
колег), професійної праці. Центром її вивчення є професійний обов'язок
педагога, його поведінка, основана на деонтологічних принципах, нормах,
відповідальність за поведінку в нестандартних професійних ситуаціях, основні
цінності професії педагога тощо.
Соціальна педагогіка вивчає
закономірності й механізми становлення і розвитку особистості в процесі
здобуття освіти і виховання у різних соціальних інститутах, атакож соціально
орієнтовану діяльність освітніх, наукових, культурних та інших закладів,
установ і соціальних служб, які сприяють формуванню соціальної активності дітей
та молоді в процесі вирішення суспільних, політичних, економічних та інших
проблем суспільства.
Науково-теоретичну структуру соціальної
педагогіки утворюють:
— агогіка:
досліджує проблеми попередження відхилень у поведінці дітей та підлітків;
— герогіка:
вивчає соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку;
— андрагогіка:
переймається проблемами освіти і виховання дорослої людини протягом усього її
життя;
— віктимологія:
зосереджена на проблемах категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов
соціальної організації та насильства.
Об'єднує систему педагогічних наук у
єдине ціле їх спільна мета, яка полягає в зорієнтованості на гармонійний
розвиток особистості, розкриття її найкращих якостей і коригування поведінки.
Міжпредметні зв'язки педагогіки.
Педагогіка пов'язана з багатьма науками: філософією (логікою, етикою,
естетикою), соціологією, психологією, анатомією і фізіологією людини,
економічними науками, етнологією, педіатрією, кібернетикою тощо. Міжпредметні
зв'язки педагогіки з іншими науками дають змогу глибше пізнати педагогічні
факти, явища і процеси.
Філософські науки допомагають педагогіці
визначити мету виховання, правильно враховувати дію загальних закономірностей
людського буття і мислення, забезпечують оперативною інформацією про зміни в
науці й суспільстві, коригуючи спрямованість виховання. Психологія вивчає
закономірності розвитку психіки людини, а педагогіка — ефективність виховних
впливів, які зумовлюють зміни у її внутрішньому світі й поведінці. Кожен розділ
педагогіки спирається на відповідний розділ психології. Анатомія і фізіологія
людини є основою для розуміння її біологічної сутності — розвитку вищої
нервової діяльності, першої і другої сигнальних систем, розвитку та
функціонування органів чуття, опорно-рухового апарату, серцево-судинної і
дихальної систем. Економічні науки дають змогу простежити вплив закономірностей
розвитку виробничих відносин, економічних процесів, навчання й виховання.
Етнологія вказує на національні особливості людей, які завжди є представниками
певних етнічних груп. Соціологія допомагає у пізнанні таких систем суспільства,
як сім'я, школи різних типів, трудові колективи, формальні та неформальні
групи, юнацька субкультуратощо, використовуючи фактичний матеріал для
раціональної організації навчання й виховання. Використання досліджень
кібернетики дає змогу сконструювати і застосувати у педагогічному процесі навчальні
та контрольні машини.
Здобутки цих наук сприяють розвитку
педагогіки, дають змогу вдосконалювати методи виховання і навчання, розвивати
споріднені з педагогікою галузі знань.
Комментариев нет:
Отправить комментарий