характеристика закономірностей психічного
розвитку(нерівномірність, сенситивність, кризовість окремих періодів розвитку
та ін.)
Розвиток
кожної психічної функції, форми поведінки обумовлений багатьма особливостями,
але психічний розвиток має загальні закономірності (основні суттєві ситуації,
які визначають його), які виявляються в усіх сферах психіки і зберігаються протягом
усього онтогенезу.
Систему цих
закономірностей утворюють такі чинники:
1 Нерівномірність розвитку.
Виявляється вона в неоднаковому розвитку різних психічних функцій, властивостей,
утворень: кожна з них має стадії піднесення, стабілізації і спаду. Про
нерівномірність розвитку свідчать його темп, спрямованість і тривалість.
Найвища інтенсивність коливань (нерівномірність) у розвитку функцій припадає на
період їх вищих досягнень: чим вищий рівень продуктивності у розвитку, тим
помітніші коливання його вікової динаміки; чим нижчий рівень розвитку системи,
тим сильніші коливання (піднесення змінюються значними спадами). У
високорозвинутих системах коливання стають частішими, але амплітуда їх
зменшується. Це означає, що складна система сама себе стабілізує, наближається
у своєму розвитку до єдності і гармонії всіх її частин.
2. Гетерохронність
(несвоєчасність), асинхронність (розбіжність у часі) фаз розвитку окремих
органів і функцій. Якщо
нерівномірність розвитку обумовлена нелінійною, багатоваріантною природою
системи, то гетерохронність - особливостями її структури, насамперед
неоднорідністю елементів (єдністю через різноманітність). Це є причиною
вибіркового розвитку структур і функцій, неоднакових темпів розвитку різних
психічних утворень. За даними досліджень, чим потрібніша функція, чим важливіша
її роль на певному етапі розвитку, тим раніше вона розвивається. Наприклад,
дитина вчиться орієнтуватися у просторі швидше, ніж у часі.
3.Сензитивність
розвитку. У певні періоди свого життя дитина виявляє найвищу чутливість до тих
чи інших впливів, у неї активніше відбувається становлення тих чи інших сторін
її психіки, інтенсивно розвиваються її функції. Наприклад, найсприятливішим
для оволодіння рідною мовою є вік з двох до п'яти років, коли дитина активно
розширює свій словниковий запас, засвоює закони граматики рідної мови,
опановує зв'язне мовлення.
Сензитивність
(пізньолат. sensitivus - чутливий) вікова - оптимальне поєднання умов для розвитку психічних процесів і
властивостей, притаманних певному віковому періоду.
Періоди сензитивного
розвитку обмежені в часі. Згаявши його, у майбутньому доведеться затратити
чимало зусиль і часу для розвитку певної функції.
4. Стадіальність
розвитку. Психічний розвиток відбувається поетапно, кожна вікова стадія має
свій темп і ритм. Наприклад, рік життя немовляти не рівноцінний року життя у
дошкільному віці.
Стадіальність
розвитку - різночасовість, розбіжність у часі темпу і ритму розвитку психічних
процесів і властивостей у різні вікові періоди; складність організації.
Кожна вікова стадія
особливо цінна для психічного розвитку дитини. Тому важливо не прискорювати, а
збагачувати психічний розвиток, розширювати можливості дитини у властивих її
віку видах життєдіяльності. Тільки реалізація всіх можливостей попередньої
стадії забезпечує перехід до нової стадії розвитку.
Дитина посідає
особливе місце у системі суспільних відносин. Перехід
її від одного етапу розвитку до іншого є насамперед переходом до нового, якісно
вищого і глибшого зв'язку із суспільством, частиною якого вона є і без зв'язку
з яким не може жити.
Комментариев нет:
Отправить комментарий