Суть нової методології педагогіки
Методологія (від гр. methodos — шлях
до чогось, спосіб пізнання, дослідження і logos — вчення) — наукове знання про
шляхи, способи, методи наукового пізнання, дослідження. Методологія педагогіки
- це сукупність теоретичних положень про педагогічне пізнання і перетворення
дійсності. Сьогодні ці теоретичні положення відображають гуманістично
орієнтовану філософію освіти, стрижневим поняттям якої є гуманізм.
Поняття ''гуманізм'' (лат. humanus -
людяний) має декілька значень: назва епохи Відродження і різних культурних
рухів, ідейних течій, напрямів суспільної думки; позначення моральних якостей
людини - людяності, доброти, поваги; вираження особливого ставлення до людини
як найвищої цінності життя; назва практичної діяльності, спрямованої на
досягнення загальнолюдських ідеалів та інші.
Як філософська система гуманізм є
системою поглядів, яка визнає цінність людини як особистості, її право на
свободу, щастя, розвиток і прояв своїх здібностей, вважає благо людини критерієм
оцінки діяльності соціальних інститутів, а принцип рівності, справедливості,
людяності бажаною нормою відносин між людьми''.
Як система філософських поглядів, як
напрям суспільної думки, гуманізм оформився в епоху Відродження на противагу
феодально-церковній ідеології, яка стверджувала думку про нікчемність людської
природи, схвалювала аскетизм і презирство до ''тлінних благ'' і ''плотських
задоволень''. Гуманісти розуміли людину як частину природи та самоцінність її
особистості і вимагали повного задоволення її ''земних'' потреб, у тому числі й
потреби реалізації притаманних їй здібностей і можливостей. До гуманізму
ввійшли всі вищі цінності, які виробило людство протягом тривалого і
суперечливого шляху свого розвитку і які одержали назву загалънолюдських: любов
до людини, свобода, справедливість, гідність людської особистості,
працелюбність, досконалість, милосердя, доброта, благородство та інші.
Ідеї гуманізму не можуть бути
виділені з релігійних, історичних чи ідеологічних посилань. Рівень розвитку гуманістичного
світогляду цілком залежить від накопиченого людського досвіду з питань
реалізації транскультурних норм спільного життя: співробітництва,
благочинності, чесності, терпимості до інших, дотримання закону і под.
Гуманістичні ідеї застосовуються до всіх людей і будь-яких соціальних систем,
можуть виходити за межі національних, економічних, релігійних, расових,
ідеологічних відмінностей. При цьому важливим є не протиставлення цінностей
гуманізму національним, а взаємодія, що передбачає перехід до плюралізму
культурно-гуманістичних позицій, які поєднуються і доповнюють одна одну.
У гуманістичному світогляді
використовується єдність цілей і засобів, тобто керуючись міркуваннями
стратегічної необхідності, не можна поступатися гуманістичними принципами. Так,
насилля над особистістю не може використовуватися як засіб її формування, якими
б благородними цілями це не обґрунтовувалося.
Гуманістичні цінності є
фундаментальними. Вони не можуть розглядатися у соціальній структурі як щось
вторинне.
Все це означає, що гуманізм є
окремою і глобальною філософською системою.
Комментариев нет:
Отправить комментарий