34) Методи контролю та самоконтролю навчальної діяльності, їх характеристика.

34) Методи контролю та самоконтролю навчальної діяльності, їх характеристика.

Методи контролю – сукупність методів, які дають можливість перевірити рівень засвоєння учнями знань, сформованості вмінь і навичок. Існують такі методи контролю та самоконтролю: Метод усного контролю – найпоширеніший у шкільній практиці. Під час його використання учні вчаться логічно мислити, аргументувати, висловлювати свої думки грамотно, образно, емоційно, набувають досвіду обстоювати свою точку зору. Велике виховне значення має залучення учнів до оцінювання знань однокласників через взаєморецензування відповідей. На уроках повторення практикують взаємоопитування  учнів. Діти самостійно формулюють запитання, на які відповідає викликаний учень. Цей метод, загалом, сприяє встановленню тісного контакту між учителем та учнем, дає змогу стежити за його думкою всьому класу, виявляти прогалини чи неточності в знаннях учнів і відразу їх виправляти. Метод письмового контролю – письмова перевірка знань, умінь та навичок. Залежно від навчального предмета письмовий контроль знань здійснюють у формі контрольної роботи, твору, переказу, диктанту та ін. Мета – з’ясування ступеня оволодіння учнями вміннями і навичками з предмета. Водночас існує можливість визначити і якість знань – їх правильність, точність, усвідомленість. Уміння застосовувати ці знання на практиці. Метод тестового контролю передбачає відповідь учня на тестові завдання за допомогою розставляння цифр, підкреслення потрібних відповідей, вставляння пропущених слів, знаходження помилок тощо. Це дає змогу за короткий час перевірити знання певного навчального матеріалу учнями всього класу. Ця перевірка може виявити знання фактів, але не здібності. Метод графічного контролю – метод перевірки, який застосовують на уроках малювання, креслення, геометрії, географії тощо. Може бути самостійним видом або як органічний елемент входити до усної чи письмової перевірки. Метод практичної перевірки передбачає оволодіння системою практичних умінь і навичок. Таку перевірку здійснюють під час лабораторних і практичних занять з цих предметів. Метод самоконтролю – усвідомлене регулювання учнем своєї діяльності задля забезпечення таких результатів, які б відповідали поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам, зразкам. Метод самооцінки – передбачає критичне ставлення учня до своїх здібностей і можливостей та об’єктивне оцінювання досягнутих успіхів. Результати самоконтролю і самооцінки знань з окремих тем фіксують у класному журналі.